Формування мовної культури та основні аспекти мовленнєво- методичної компетентності сучасного вчителя - словесника
Ключові питання : про необхідність підвищення рівня мовленнєвої
культури вчителя - словесника
Мета: подати варіанти нормативного наголошування, доречного
слововживання . правильного використання вчителем зарубіжної літератури
лінгвістичної та методичної термінології у фаховому мовленні
Приводом для написання цієї
статті слугували спостереження за мовленнєвою культурою саме вчителя під час
відвідування уроків( показових, а не
відкритих) як обласного рівня, так і міського,
коли учні українською будували своє висловлювання правильніше, краще, ніж
учитель.
Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може
осягти своїм розумом і серцем красу, велич, відтінки і пахощі рідного слова,
хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як чесним ім’ям своєї
родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє
рідне слово, - це людина без роду і племені.
В. Сухомлинський
Основа монолітної
єдності народу – унормована, кодифікована загальнонаціональна мова, стрижнем
якої є літературна мова, що вироблялася впродовж віків й увібрала всі місцеві
говірки, говори та діалекти. Українську літературну мову сформовано на
грунті середньонаддніпрянських говірок. Основоположником її вважають І.
Котляревського, який, за висловом Т. Шевченка,
… Всю славу козацьку за словом єдиним
Переніс в убогу хату сироти.
Мова, як і прапор, герб та гімн, є одним із символів
країни. Якщо існує загроза для мови народу, це означає, що існує загроза й для
існування держави. Мова однієї з найдавніших
націй почала втрачати на своїй власній землі природну якість, натомість у
багатьох регіонах утворився її своєрідний покруч – «суржик». Під цим поняттям
розуміють недоладну мішанину залишків давнього, батьківського, із тим чужим, що
нівелює особистість, національну свідомість. Суржик є небезпечним і шкідливим,
бо паразитує на мові, що формувалася впродовж віків, і може призвести до її
спотворення та навіть зникнення. Спотворена мова примітивізує мислення. Про це
свідчить і науковець
Я. Радевич – Винницький: «Наївно вважати, що люди лише розмовляють суржиком. Вони ним також і
думають. А це призводить до інтелектуально – моральної аморфности, розмитости й
невизначености особистости, втрати нею не лише мовних, а й національних
орієнтирів узагалі. Адже мова стимулює свідомість, підпорядковує її собі,
формує й розвиває, а не лише виражає думку». Отже, суржик псує не лише мову, а й
мовців. Суржикомовна людина не спроможна
сформувати й висловити ні правильної, ні оригінальної думки, оскільки
інфікована цим покручем. Беззаперечно, такій людині важко розуміти й правильно
сприймати інших – « здорових» мовців. Суржик – феномен не лише мовної, а й
геополітичної стратегії урядовців і політиків. Навіть не проголошуючи російську мову як другу державну, як
офіційну, вони широко й безборонно вживають її в усіх офіційних царинах, зухвало
ігноруючи як Закон, так і статті Основного Закону, а це є плідним підґрунтям
для суржикізації нації.
Наближаючись до чверть столітнього ювілею, суверенна
держава не змогла позбутися рудиментів радянської доби. «Сучасна криза, яка
опанувала українське суспільство, є насамперед кризою українського мовомислення…
Нація, котра мислить про світ і себе в ньому категоріями позиченої мови (метамови),
неминуче мислить несамостійно – себто сходить з єдиної, унікальної позиції у Всесвіті, приділеної лише їй, з – не – при -томнюється щодо цієї позиції (щодо
самої себе). Унаслідок великодержавної мовної політики в СРСР сформувався дуже
потужний соціальний шар людей «безмовних», тобто…ментально кастрованих…». Важко
щось заперечити письменникові – публіцисту О. Забужко, як не гірко нам читати
цей присуд.
Отже, виховувати
в собі повагу до мови, якою спілкуємося, це, передовсім, виявляти повагу до народу,
його історії, культури. Адже мова – це своєрідний генетичний код нації, а не
лише засіб спілкування. «Мова – це спадок, отримуваний від пращурів, що
залишається нащадкам, спадок, до якого слід ставитись з острахом і шанобою, як
до чогось священного, неоцінимого і неприступного для образ», - писав Ф. Ніцше.
Розвиток мови
особистості – непростий процес.Тому боротьба за піднесення мовної культури є
складовою проблеми підвищення загальної культури народу. В розв’язанні цієї проблеми провідна роль належить
школі, яку В. Сухомлинський любовно називає «духовною колискою народу»,«
святинею і надією», «найважливішим вогнищем мудрості народу». Василь
Олександрович завжди прагнув, щоб «школа була царством мудрого й красивого,
правдивого й чуйного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова». В поняття культура мовлення педагог уклав
великий зміст. Це – складова частина навчання мови. Основна мета його –
озброїти учнів умінням правильно висловлювати свої думки як в усній, так і
письмовій формах.
Перечитуючи
твори В. Сухомлинського, переконуємося, що культуру мовлення слід базувати на
міцній психолого – педагогічній основі.
За стан роботи
над культурою мовлення учнів у школі відповідає ввесь педагогічний колектив,
бо, на думку вченого, кожен учитель незалежно від того, який предмет він
викладає, повинен бути і словесником. Він вимагав, щоб діти змалку і в школі, і поза нею вчилися дорожити кожним
сказаним словом, шанувати його. «У школі не повинно бути пустослів’я і
пустодзвонства, - застерігав В. Сухомлинський, - бережіть слова!.. Будьте дуже
бережливими і обачними, спонукаючи дітей
висловлювати свою думку. Не допускайте, щоб високі, святі слова перетворювались
в розмінну монету… Нехай кожне слово, вимовлене в школі, дає плід, а не
залишається пустоцвітом».
Невід’ємним компонентом культури мовлення є етикет
щоденного спілкування:
« Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість
людська – спілкування з людьми».
Велику увагу
приділяв В. Сухомлинський виробленню в дітей звички
й потреби користуватися словами
ввічливості. На думку вченого, вміння користуватися словами добрих побажань у
живому щоденному спілкуванні є невід’ємною ознакою мовно – етичної культури і
водночас тим елементарно людським, без чого нам загрожує невігластво. У вживанні
слів типу «бажаю тобі всього доброго», «бажаю тобі добра і щастя», «доброго вам
здоров’я»,
« будь ласка», « добрий день» педагог бачив не тільки вияв ввічливості, а й
справжню людську сутність, не тільки показник етичної культури, а й багатство
та щедрість душі людини.
Вчителю
необхідно пам’ятати, що до 12 години
українці, вітаючись , говорять:
« Доброго ранку», опісля
– до 18 години:
«Доброго дня», після 18 години:
«Доброго вечора».
Професійна діяльність вчителя - словесника тісно пов’язана передусім з усним мовленням. Мовна неохайність, будь – яке ненормативне
відхилення від літературної мови не сприяє авторитетові фахівця. Адже
народилося нове покоління учнів, які сприймають мовленнєві помилки вчителя як
образу національної гідності. Вчитель для учнів - взірець і в поведінці, і в умінні одягатися,
і, звичайно ж , у культурі мовлення. Тому
неприпустимо, коли вчитель, мовленнєву помилку якого виправив учень, відповідає
:«Я – вчитель, як хочу,
так і говорю» або «Ти дома маму свою вчи», « Так у мене в селі говорять, і
це - мова материнська», "Яка різниця, як сказати". Чи може учень
поважати такого вчителя? Чи
може такий вчитель працювати, навчаючи інших, якщо сам учитися не бажає?
Отже, педагогу, коли він іде до
учнів, потрібно пам’ятати, лише людина,
яка невпинно працює над опануванням мови, повсякчас прагне правильно говорити,
виявляти в усному та писемному мовленні свою індивідуальність, має право
говорити про виховання патріотичних
почуттів, має право вчити інших, адже формується зараз новий тип школяра, який
культурою власного мовлення займається постійно на уроках української мови та
літератури, для нього це – виклик часу, загроза національній єдності, адже ці
діти народилися в новій незалежній Україні. Вони не хочуть бути суржиконосцями,
і неповагу до рідної мови сприймають дуже гостро та агресивно. Будьмо ж,
шановні вчителі, розсудливими, не губімо своєї неповторної, Богом даної мови!
Почнімо ж урок спочатку, враховуючи можливі
мовленнєві помилки вчителя. Як вітатися
з учнями ми вже проаналізували вище.
На
дошці пишемо: Дату проведення уроку (А не
число,класна робота)
Отже, слід сказати «
Запишемо дату в зошиті». Назву місяців уживаємо в Р.
відмінку
( двадцять четверте лютого, двадцять четвертому лютого, із двадцять
четвертим лютого)
Запитуємо: Хто в класі
черговий?(наголос на останньому складі!)
Котра( наголос на другому
складі!) година(параграф)?
У відповідь маємо почути: «Чверть на сьому»,
«чверть по шостій», «за двадцять сьома» і «двадцять до сьомої», « пів на сьому(
годину)», "п’ятнадцять( хвилин) на восьму( годину), «за десять(хвилин) третя
(година)», «зараз одинадцята година».
Пропонуємо: робити позначки на
берегах( або допустима форма на полях);
записати за абеткою(
неправильно в алфавітному порядку);
використовувати білило;
розгорнути зошит,
підручник, щоденник;
відчинити двері або
відімкнути двері(якщо ключем);
прочинити двері, вікно;
згорнути зошит,
підручник, щоденник;
підносимо руки!
Підведіться!
Працюємо далі.
Усміхніться один одному!
Запишімо, зробімо;
дібрати приклади;
зіставити результати;
об’єднатись у пари;
підбити
підсумки (підсумувати), підбиваючи підсумки (підсумовуючи)
учні неправильно виконали
завдання( або неправильно виконано завдання)
Говоримо правильно: піти по журнал(піти по
крейду, по зошити)
звернутися по допомогу до колег
підручник зарубіжної літератури
підкреслити олівцем і лінійкою
працювати на бажання
мала
літера
розвивальна мета( розвивальне навчання)
чинна
програма
проблемне питання
перебіг уроку
збірка віршів
останнє число журналу
у
творі йдеться
на
тлі тогочасного суспільства
перебіг подій
увесь
урок ( увесь день)
правильна відповідь
усі охочі
пишуть українською мовою,
по – українському, по – українськи
висловлює
свої думки
взяти до
відома, взяти до уваги
Не забуваймо, звертаючись до учнів, використовувати форми кличного відмінку. У
будь – якому довіднику( наголос на другий склад!) з
української мови зможемо знайти потрібний матеріал.
Іменники І відміни твердої групи мають закінчення – о ( Миколо,колего, країно);
– е - м’якої групи та мішаної
(Катре, земле, Ілле, душе);
–є -для м’якої групи після голосного, ь( знак м’якшення) та апострофа(Маріє, Соломіє, мріє);
-ю- окремі пестливі форми м’якої групи( Галю, доню, матусю, бабусю).
У звертаннях із двох власних назв
обидва слова мають форму лише кличного
відмінка(Ірино Михайлівно, Маріє Степанівно).
Іменники ІІ відміни мають закінчення
-у твердої групи із
суфіксами ик, -ок, -к( синку, діду, батьку);
мішаної групи з основою на
шиплячий(окрім ж)( товаришу.слухачу);
чужинецькі імена з основою на г,г,
к,х,(Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху);
-ю мають іменники м’якої
групи( Віталію, Грицю, вчителю, лікарю, Ігорю);
-е твердої групи- безсуфіксні(
друже, голубе, Петре,Степане, козаче, соколе);
твердої
групи із суфіксами –іст-,- їст-, -ист-, -ор-, -тор-, атор-,- ер-, ир- (професоре,докторе,режисере,
пасажире);
м’якої
групи із суфіксом –ець( молодче,старче,хлопче, але добровольцю, бійцю,знавцю);
мішаної групи – власні назви з
основою на шиплячий і загальні назвиз основою на р,ж, дж (Довбуше, Черемоше,Джордже,
школяре);
географічні назви із суфіксами
– ів( -їв), - ов. – ев(-єв), - ин, -ін( -їн)(Харкове, Львове, Києве).
Обидва слова набувають форми
кличного відмінка у звертаннях, що мають у складі
загальну назву та ім’я( брате
Петре, друже Миколо, товаришу Віталію);
ім’я та ім’я по батькові(
Володимире Хомичу,Петре Михайловичу);
Не біймося використовувати слова: добродію, пане. Шановний пане вчителю! Вельмишановна панно Раїсо!
Дорога пані Валеріє! Колего Остапе! Друже Ілле Васильовичу! Пане
Лукашу!Добродію Чорноволе! Пане директоре! Пане міністре!
Типовими помилками вчителя зарубіжної літератури є порушення норм
акцентуаційного рівня, що призводить до закріплення ненормативного
наголошування слів, зокрема й термінології, і, як наслідок, до мовної
неохайності. Наведемо перелік слів, у яких учитель – словесник найчастіше
допускає акцентуаційні порушення. (Наголошений
голосний виділено)
Автор -автори
(наприклад: автори підручника, але два автора
підручника).
Видання( сучасне видання словника). Віддієслівний іменник
видання вживають, якщо йдеться про
вік дівчини, коли вже можна виходити заміж( наприклад,дівчина на виданні).
Відобразити( наприклад,відобразити на дошці, відобразити проблему в творі). Віршовий(наприклад, віршовий розмір, віршова форма).
Завдання(наприклад, творче завдання, знайти в завданні).
Найважливіший( наприклад,
найважливіша проблема, найважливіше доручення, найважливіший предмет).
Пізнання( наприклад, пізнання закономірностей, мова як засіб
пізнання).
Помилка і помилка, але помилки( наприклад, типова помилка, наявність помилки, робота над
помилками, виправлення помилок, , але три помилки).
Порядковий( наприклад, порядковий числівник, порядковий номер).
Разом(наприклад, написання слів
разом, виконувати разом, підрахувати разом).
Рефлексія( наприклад, займатися
рефлексією, проведення рефлексії на уроці).
Ступінь – ступені(наприклад,
школа І – ІІІ ступенів). До речі,
читати римські цифри потрібно у формі однини: школа
першого – третього ( а не перших – третіх) ступенів.
Текстовий ( наприклад, текстовий диктант ).
Типовий уживають у значенні
характерний, а типовий – у значенні
зразковий, стандартний. Наприклад, типові
помилки, типове явище, але типовий план, типова посадова інструкція).
Фаховий( наприклад, фахова підготовка, фаховий рівень, фахове змагання,
фахові знання).
Форзац( наприклад, оформлення форзацу, робота з таблицями на форзаці).
Дотримуйтеся правильної форми
займенників у таких словосполуках:
дякую Вам; якщо мене не зраджує пам’ять, пробачте мені, властивий йому, характерний для нього,
телефонував йому, вибачити йому, кепкувати з нього, деякі учасники.
Про
особливості вживання дієслівних форм
Неправильно Правильно
Виступать
виступати
Писать писати
Пропонувать пропонувати
Допомага допомагає
Оббіга оббігає
Носе носить
Робе робить
Свідчити факти свідчити про факти
Відзначити про успіхи відзначити успіхи
Довести про інформацію довести інформацію
опановувати професією опановувати професію
доторкатися приладу доторкатися до приладу
піклуватися за (кого) піклуватися про( кого)
завтра відпочиватимемо завтра будемо відпочивати
працюватимем сьогодні будемо працювати сьогодні
Розпочинатиметься буде розпочинатися
Знаючий учень обізнаний( тямкий) учень;
керуючий відділом керівник відділу
бувші учасники колишні
учасники
запитуючий
запитувач; який( той, хто) запитує( ставить запитання)
подорожуючий подорожній;
той, хто подорожує
граючий
який грає; гравець
головуючий зборами голова зборів
пануюча думка панівна
думка
перемігший
переможець; який ( що ) переміг
спрямовуюча
напрямник(напрямниця)
кажучий промову мовець;
який(хто) говорить
початкуючий поет поет– початківець
відстаючий клас клас, котрий(який, що)відстає; відсталий клас
захоплюючий краєвид захопливий, привабливий,
принадний краєвид
захоплюючі враження зворушливі враження
хвилюючий стан бентежний стан
хвилююча новина животрепетна
(збудна) новина
не дивлячись на незважаючи (невважаючи) на
успішність, зростаюча
щорічно зростаюча щороку успішність
давайте проголосуємо проголосуймо
давайте почнемо є пропозиція
почати або пропоную почати
давайте привітаємо прошу привітати
я вибачаюсь вибачте
мені(даруйте, перепрошую); прошу вибачення
за це треба вибачитися за це слід попросити
пробачення або слід перепросити
я хочу вибачитися даруйте,
завинив(винуватий)
Про вживання прийменників.
Значної кількості помилок
припускаються , будуючи словосполуки із прийменниками, у перекладах із
російської мови
добрый по природе
добрий від природи
задание не по силам завдання не під
силу
заниматьсяисследованием досліджувати
замечания по теме зауваження на
тему
конференция по проблеме конференція з проблеми
концерт по заявкам концерт на
замовлення
кружок(секция) по изучению гурток(секція) для вивчення
называть по
имени називати на ім’я
нуждаться в помощи потребувати допомоги
обратиться по вопросу звернутися з питання
по болезни
через хворобу
по вашемужеланию на Ваше бажання
по вине
з вини
по газетам( узнавать) із часописів(
дізнатися
по требованию на вимогу
по местам(сели) на місця
(сіли)
по обоим берегам на обох берегах
по первому зову на перший заклик(поклик)
по специальности із фаху, за
фахом
по течению(плыть) за течією(пливти)
по итогам за
підсумками
предупреждатьошибки запобігати помилкам
приобретатьнавыки набувати навичок
пришлось по вкусу припало до смаку
требуетпринятия мер потребує вжити
заходів
по суботам
щосуботи
мероприятия по улучшению заходи для(щодо) поліпшення
в гости
на гостину
в доказательство на доказ
в знак уважения на знак
поваги
в силу того… з
огляду на те
в силу изложенного зважаючи на
викладене
в соответствии с відповідно
до, згідно з
в
следующих вопросах (компетентен) з таких
питань(компетентний)
в те времена за
тих часів
в честь праздника на честь свята
в конценедели під
кінець тижня
в дальнейшем надалі
в двух словах двома словами
в прошломгоду торік
при отсутствии коли ( якщо)немає (бракує); за
потреби
при первой возможности принагідно
Орфографічний рівень
Найхарактернішою помилкою цього
рівня в усному й писемному мовленні вчителя – словесника є неправильне вживання
закінчень іменників чоловічого роду другої відміни однини
Неправильно Правильно
Учні першого варіанту учні першого варіанта
Тлумачення терміну тлумачення терміна
Пишемо з абзацу пишемо з абзаца(але в
роботі не вистачає другого абзацу)
Зміст навчального предмету зміст навчального предмета
Збільшити в півтора раза збільшити в півтора разу
(Пояснення до останнього прикладу. Дробовий
числівник вимагає від іменника форми родового відмінка однини. Іменник раз(на
позначення абстрактного поняття) в родовому відмінку однини має закінчення – у(
наприклад, кожного разу, минулого разу, одного разу). Тому правильно говорити й
писати Обсяг твору в півтора разу менший; Рівень навчальних досягнень
підвищився в 2, 5 разу)
Вельмишановні вчителі, розмову про
помилки можна продовжувати довго. Хтось скаже, що кожен має право на помилку.
Згодна, але наші, вчительські, помилки дуже шкідливі. Адже нам держава довірила
формувати Майбутнє України. А Майбутнє починається вже сьогодні. Це – Катя і
Василько, Поліна і Богдан, які сидять за шкільними партами, дослухаються до
кожного нами мовленого слова, а дома кажуть : «Так
говорить наша Вчителька!» І переконати їх у тому, що слово,сказане Вами,
неправильне, – марна річ. Не допомагають навіть словники, бо «це сказала
Вчителька!». Діти нам вірять, для них ми – носії мовної культури, держава
довіряє. Не зрадьмо ж їхньої довіри. Навчаючи інших, більше вчимося самі,
частіше « заглядаймо у словник».
«Вплив мови на національне життя і характер далеко сягає. Мова росте вкупі
з нацією, дає голос усім радощам і злигодням, боротьбі, перемогам і поразкам,
духовним і матеріальним змаганням. В ній відбиваються поведінка і звичаї,
традиції, віра, надія, гордість. Нація повинна боронити свою мову більше, ніж
свою територію». Це – слова з перекладацької спадщини Лесі Українки. Її суто
українському духові( недарма ж і псевдонім собі взяла такий!) дуже близькими
були ідеї національного визволення й мовного відродження. Чи й Ваша, Вчителю,
душа озвалася на думку про те, що мова дає голос усьому суспільному життю, чи й
у Вашому серці відлунився заклик «боронити свою мову більше, ніж свою
територію». Адже й менш відомий, бо розстріляний як «ворог народу», професор О.
Синявський, що присвятив свою працю «Норми української літературної мови»,
українському вчительству підкреслює: « Тільки там, де сходяться мовна природа й мовна культура, - в школі – остаточно
сформується єдина всеукраїнська літературна мова – чиста та красна».
Комментариев нет:
Отправить комментарий